Апатія: все, що потрібно знати про апатичну поведінку

Апатія: визначення апатичного стану

Апатія – це стан генералізованої байдужості, що призводить до часткової чи повної відсутності реакції на певні звичні стимули. Але не слід плутати такий стан з антипатією, яка є скоріше інстинктивною відразою до людини.

Апатична поведінка частіше за все проявляється у:

• відсутності емоцій, відчуттів та бажань;
• втраті мотивації та відсутність ініціативи;
• відсутності інтересу до інших.

Хворі на апатію до всього байдужі та нічого не хочуть. Апатична людина часто аморфна, позбавлена енергії та більше не бачить переваг руху.

Які причини апатії?

Апатія – це такий стан людини, якому можуть передувати деякі причини. Насправді апатична поведінка може бути наслідком:

• травми;
• сильного стресу;
• деяких психологічних розладів, у тому числі біполярності, шизофренії, депресії;
• неврологічного чи мозкового ушкодження.

Травматичні причини апатії

Поява апатичної поведінки може бути спричинена емоційним потрясінням, емоційною травмою або станом сильного стресу.

Причини психологічного походження

Апатична поведінка також може бути пов'язана з наступними психологічними розладами:

• депресія, яка призводить до майже постійного смутку та втрати інтересу та задоволення;
• біполярний розлад, що раніше називався маніакально-депресивним психозом, який проявляється аномальними змінами настрою;
• шизофренія, психічне захворювання, що поєднує в собі різні симптоми, такі як марення та галюцинації;
• певні адиктивні розлади, які йдуть за залежністю від алкоголю, наркотиків тощо;
• порушення внаслідок гіпотиреозу, які є наслідком недостатнього вироблення гормонів щитоподібної залози.

Дізнавшись, що таке апатія, багато хто з близьких хворої людини намагається допомоги вийти з цього стану. Але самостійно це вилікувати майже неможливо. Обов'язково треба звертатися до фахівця.

Причини неврологічного походження

Апатія також може бути наслідком ушкодження головного мозку, спричиненого деякими нейродегенеративними захворюваннями або іншими станами, що впливають на нервову сферу.

Апатична поведінка у цьому випадку може бути діагностована при:

• деменції, синдромі, який призводить до погіршення пам'яті, мислення, поведінки та здатності виконувати повсякденні завдання;
• хворобі Альцгеймера, головної причини деменції, що характеризується прогресуючим зникненням нейронів, що призводить до зміни когнітивних здібностей;
• хворобі Паркінсона, обумовленій руйнуванням дофамінових нейронів, присутніх у чорній субстанції головного мозку та беруть участь у контролі рухів;
• хворобі Хантінгтона – спадковому захворюванню, що призводить до дегенерації нейронів, що беруть участь у рухових, когнітивних та поведінкових функціях;
• порушенні мозкового кровообігу, також зване нападом головного мозку, викликане закупоркою або розривом судини, що забезпечує кров'ю мозок;
• посткоммоційному синдромі (ПКС), що виникає після струсу мозку.

Наслідки апатії

Якщо є апатія і симптоми це підтверджують, слід відноситися до цього дуже уважно, бо цей стан негативно впливає на:

• емоційну реактивність;
• мотивацію до будь-чого;
• ініціативу;
• пристрасть.

Подібні симптоми апатії впливають і на соціальні відносини із втратою інтересу та байдужістю до інших. Апатична поведінка зазвичай супроводжується формою генералізованої втоми.

У найважчих випадках, спостерігається апатія до всього. Людина не відчуває занепокоєння з приводу своєї поведінки. Вона сприймає все наче в тумані та не бачить проблем.

Роль близьких наразі має вирішальне значення для діагностики та лікування апатії.

Які рішення для лікування апатії?

Якщо є сумніви щодо апатії, бажано звернутися до медичного працівника. Початковий діагноз може поставити лікар загальної практики. Це можна доповнити медичними оглядами та консультацією у фахівця.

Лікування апатії, яка вже дійсно давно травмує психіку людини, часто буває складним. Це насамперед залежить від причини відсутності емоційного інтересу. Медична допомога може, зокрема, ґрунтуватися на:

• медикаментозному лікуванні, особливо у разі депресивних розладів. У цьому випадку необхідно призначення антидепресантів;
• консультації психолога, на якій буде встановлена причина такого стану.

Не треба займатися самолікуванням. Важливо, щоб ліки проти апатії призначив саме фахівець, а не подруга чи сусідка. Також для боротьби з апатією та втратою мотивації, пацієнтам також рекомендується підтримувати чи відновлювати соціальні зв'язки, беручи участь у групових зборах, а також у різних заходах.

Апатія: діти також можуть бути хворі

Ми схильні представляти апатію як «дорослу» проблему. Однак цей дефіцит мотивації може стосуватися дітей та підлітків. Таким чином у дитини з серйозним недоліком сну, «втомленої» чи роздратованої можуть спостерігатися ознаки апатії. Надалі це може перейти у більш тяжкі наслідки: головний біль, біль в шлунку, проблеми з кишковим трактом. При кращій організації дня можна буде поставити крапку у цій картині, але візит до лікаря все ж таки необхідний, особливо якщо ситуація затягується.

Деякі психологи говорять також про «шкільну апатію»: дитина стає млявою, коли справа доходить до виконання домашнього завдання або завантаження посудомийної машини. Але  мотивація чарівним чином повертається (як за помахом чарівної палички!), коли дитині пропонують прогулятися з друзями! Коротко кажучи, це форма виборчої апатії, яка, якщо вона триває довго, може вимагати відвідин психолога. Не дарма ж кажуть, що апатія - це психологія і частіше за все при своєчасному зверненні, проблема легко та швидко вирішується.

Попередження: у разі апатії, постійної втоми, постійного смутку чи навіть суїцидальних думок, треба негайно звернутися до лікаря! Бо це вже може бути депресія, яка потребує обов'язкового лікування.